І знову росія дарує світу серіал “Життя в режимі форс-мажору”. Новий тиждень — новий сезон безглуздя.
Московське метро раптово перетворилося на квест-кімнату «Злови призовника». Пасажири, замість читати книжки, ховаються в туалетах і між вагонами — втекти від “людей у формі” важче, ніж із дурдому. Ті, хто не сховався — в армію. Без розбору.
У місті Шуя дрони вже двічі завітали з привітаннями до 112-ї ракетної бригади. Спершу легенько “постукали”, а наступного дня вже конкретно рознесли склад і штаб. Можливо, в штабі був обід. Або серце армії. Залишилось тільки згадати, чому це не ППО?
Ще один ППД — у селі з солодкою назвою Клюква — вибухнув так голосно, що про нього дізнались навіть у Москві. Детонація була вторинною, але шоу — першосортне. До речі, в Курську в цей час горів підшипниковий завод. Символічно: коли все летить шкереберть, на заводах горять саме підшипники.
І столиця не відстає. На ТЕЦ-26 загорілось — поки без катастроф, але пожежа біля енергетичного серця завжди додає пікантності.
Санкт-Петербург теж запалив — цього разу склад площею з невелике футбольне поле. Легкий теплий дим над культурною столицею замінив весняний туман.
На півдні — новий серіал: «Втеча». У Краснодарі близько сотні військових вирішили, що СВО — то не для них. Але бігти з армії в росії — це як бігти з акваріуму: скрізь вода, і всі дивляться.
У Ростові підпалили цілу вулицю ромів. Хто і навіщо — лишається таємницею, але вогонь — традиційний символ «толерантності по-російськи».
Сибір палає, МНС палає, нерви теж палають. Пожеж більше, ніж пожежників, і здається, горить не лише ліс, а вже й терпіння.
І на десерт — екологічна катастрофа у Холмську. Хтось не втримав шланг, і нафтові ріки потекли замість весняних струмків.
А десь там, на фоні — традиційні обстріли Бєлгородщини та Курщини. Бо поки вся країна в пожежах, вибухах і облаві — фронт теж не спить. Ну, як не спить… більше дрімає, але стріляє.