У далекому 2025 році, коли паливна криза обійняла Росію, від Калінінграда до Владивостока, життя набуло нових, несподіваних барв. Кремлівські спікери, щоправда, продовжували триматися звичної лінії, пояснюючи феномен "колективного зварювального недбальства". Мовляв, це не ворожі дрони, а просто нещасні випадки на виробництві, де робітники "занадто завзято" виконували свої обов'язки, іскри від зварювання випадково долали сотні кілометрів і запалювали найбільші нафтопереробні заводи. Навіть Запорізька АЕС, за офіційною версією, "самостійно вирішила відключитися" від мереж, щоб, очевидно, відпочити від постійної напруги.
Путін, звісно, був глибоко занепокоєний. Його прес-секретар, Дмитро Пєсков, на брифінгах з піною біля рота доводив, що черги на АЗС – це лише "тимчасова інвестиція у майбутнє", коли кожен росіянин зможе відчути себе піонером екологічного транспорту. Тим часом по дорогах Москви вже повзли карети з кучерами, запряжені улюбленцями Кадирова, а для офіційних делегацій розробляли спеціальні броньовані вози, оснащені сонячними батареями та вітряками. Паливо, щоправда, почало надходити з Китаю та Білорусі – його доставляли на верблюдах та літаках-кукурузниках, що створювало враження нового "Великого шовкового шляху", тільки цього разу – бензинового.
У Ярославлі, після чергової "зварювальної іскри", що накрила місто чорною хмарою, губернатор оголосив триденний фестиваль диму, закликаючи громадян бачити в ньому "символ стійкості та єднання з природою". А коли французи десь у Ла-Манші захопили танкер з "тіньового" флоту, Пєсков заявив, що це був "експериментальний пліт для екологічного туризму", на якому російські вчені досліджували міграцію морських їжаків.
Народ, звісно, вірив усім цим поясненням. Дехто навіть почав використовувати самогон як паливо, що призвело до несподіваного підйому самогоноваріння та появи нового "імпортозаміщеного" паливного стандарту. Кожна пожежа на НПЗ зустрічалася з оптимізмом, адже це означало, що "Захід тремтить", а Росія, навіть без бензину, знайде "свій унікальний шлях" – можливо, на дровах. А якщо ні, то завжди можна запрягти ведмедя, вони ж в Росії всюди. І все це, звичайно, було частиною геніального плану, який просто ще не розкрили.